У Одесі встановлено пам'ятну дошку на честь Бориса Едуардса, а в Київському районі перейменовано вулицю Писарєва на його честь.

Борис Едуардс з'явився на світ 27 травня 1860 року в Одесі в сім'ї британця Безіла Едуардса та українки Софії Юріївни, яка була з козацького роду. Він отримав початкову художню освіту в Одеській малювальній школі (1876–1881), де навчався у професора Луїджі Іоріні.

У 1885 році, під час навчання у Парижі, Борис організував першу персональну виставку скульптури в Одесі. У Франції він навчався в Академії Жюльєна, працював у студіях відомих митців і створив портрет Луї Пастера.

Критики відзначали: «Едуардс є одним з небагатьох митців, які сміливо зображують тіло з любов'ю».

У 1899 році, до 15-річчя своєї творчості, він провів велику виставку в зимовому саду Воронцовського палацу. Пізніше його роботи були представлені на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та на Салоні В. Іздебського (1909–1910) в Одесі, Києві та Ризі.

Серед його досягнень — заснування першої бронзової ливарні в Україні для реалізації масштабних скульптурних проектів. Він також був співзасновником Одеського літературно-артистичного товариства (1897) та музею витончених мистецтв (1899).

Його походження було різноманітним: британське, українське, ірландське, іспанське та турецьке. Прадід був комендантом фортеці Гібралтар. Едуардс міг отримати земельну ділянку на Манхеттені, але вибрав шлях мистецтва.

У 1918 році він очолив Одеське художнє училище, яке він допоміг реорганізувати у вищий навчальний заклад. Того ж року відбулася його остання виставка — понад 80 робіт, що підсумовували 35 років творчої діяльності.

У 1919 році він емігрував на Мальту, де створив Меморіал на честь загиблих мальтійських героїв.
Помер 12 лютого 1924 року, похований на Мальті.