Олександр Сахаров працює у Службі порятунку в Одесі вже більше восьми років. Його шлях — це історія про складні рішення, безцінний досвід і вірність своєму покликанню.
Про його пригоди розповіли на офіційній сторінці ДСНС Одеської області.
Олександр став рятувальником за рекомендацією друга, який вже був у службі. Він особисто бачив, як важка робота рятувальників, і захотів стати частиною цієї команди.

Холодний розум

Олександр згадує моменти, які змінили його як професіонала. Одним із найважчих випадків була пожежа в коледжі в центрі міста. «Я чув крики дітей, бачив сльози батьків і втрату колеги. Пам’ятаю, як адреналін заповнював моє тіло. Було страшно, але я зібрався і продовжив працювати. Ліквідація тривала до пізнього вечора. Повернувшись у частину, я не міг заспокоїтися, переживаючи все знову. Тоді досвідчені колеги навчали мене, що в нашій справі потрібно діяти з холодною головою. Ми часто стикаємося з людським горем, тому емоції треба стримувати. Вони довго зі мною говорили, і я уважно слухав їхні поради — їхній досвід був безцінним», – ділиться Олександр.

Перше врятоване життя

Справжнє усвідомлення того, що бути рятувальником — це його покликання, прийшло під час ліквідації пожежі в готелі: «Вогонь охопив три поверхи, люди в паніці просили про допомогу. Температура всередині була настільки високою, що каска на голові просто лопнула. Ми швидко локалізували пожежу, і я помітив чоловіка, який застряг між стіною та обшивкою. Кожна секунда була важливою. Ми витягли його і передали медикам. Після тієї пожежі я часто згадував його обличчя. Думка про те, що вдалося врятувати людину, гріла моє серце. Це була перша людина, яку я врятував. Тоді я зрозумів, що рятувальництво — це моє справжнє покликання». Слова вдячності від врятованих людей, додає він, є найкращою мотивацією.

На службі під час війни

24 лютого 2022 року Олександр був у відпустці, але дізнавшись про початок війни, відразу вийшов на чергування. «Розумів, що це не час для відпочинку. Ми не знали, з якими викликами зіткнемося, але я був впевнений – не можна розслаблятися, не можна піддаватися емоціям. Під час війни було багато викликів, пов’язаних з атаками ворога. Найбільше болюче — усвідомлення, що людські життя під загрозою. Але щоразу я сподіваюся, що це лише тривожні думки», — посміхається рятувальник.
Свою родину — дружину та сина — Олександр намагається захистити від жахів війни, тому вдома рідко говорить про труднощі. «Спокій я знаходжу в обіймах дружини та сина», — ділиться він.