В Одесі встановлено меморіальну дошку на честь Бориса Едвардса, а вулицю Писарєва в Київському районі перейменовано на його честь.

Борис Едвардс народився 27 травня 1860 року в Одесі в родині британського підданого Безіла Едвардса та українки Софії Юріївни, яка походила з козацької родини. Свою художню освіту він розпочав в Одеській рисувальній школі (1876–1881), навчаючись у професора Луїджі Іоріні.

У 1885 році, перед навчанням у Парижі, Борис організував першу в історії Одеси персональну виставку скульптур. У Франції він навчався в Академії Жуліана, працював у майстернях відомих майстрів, створив портрет Луї Пастера з натури.

Критики писали: «Едвардс — один з небагатьох художників нашого часу, який не боїться тіла та зображує його з любов’ю».

У 1899 році, на честь 15 років своєї творчої діяльності, він влаштував грандіозну виставку в зимовому саду Воронцовського палацу. Пізніше його роботи експонувалися на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та в Салоні В. Іздебського (1909–1910) в Одесі, Києві та Ризі.

Він заснував перший в Україні бронзовиливарний завод для реалізації масштабних скульптурних ідей. Був співзасновником Одеського літературно-художнього товариства (1897) та Музею образотворчих мистецтв (1899).

Його походження читається як роман: британське, українське, ірландське, іспанське та турецьке коріння. Його прадід був комендантом Гібралтарської фортеці. Едвардс міг би успадкувати ділянку на Мангеттені, але обрав шлях мистецтва.

У 1918 році він очолив Одеське художнє училище, яке допоміг реорганізувати у вищий навчальний заклад. Того ж року він провів свою останню виставку — понад 80 робіт, що підсумовують 35 років творчої праці.

У 1919 році емігрував на Мальту, де створив Меморіал на честь загиблих мальтійських героїв.
Він помер 12 лютого 1924 року та був похований на острові Мальта.